«— Марик!
— Тато!»
Я повертаюся машинально, навіть не знаю навіщо. Завмираю. Марат за кілька кроків від мене підхоплює на руки світловолосого хлопчика, а іншою рукою збирає в обійми яскраву красуню з темним волоссям.
Морочиться голова. Я хитаюся. Спотикаюся.
Сестра, подруга, стара знайома, дружина його друга — мозок підкидає варіанти. Хоча б один, щоб за нього зачепитися й встояти на ногах. Марат її цілує. Вологий поцілунок — я навіть бачу, як його язик проникає їй у рот. Мене передергує. Від болю й шоку не можу дихати. Я дивлюся, як вони йдуть до яскраво-червоної Мазди, як Марат саджає сина в дитяче крісло. Сідає на переднє сидіння й тягнеться за поцілунком.
Мій чоловік і інша жінка. Будь ласка… можна я прокинуся?..
❁❁❁❁❁
У чоловіка інша родина, вибір простий — розлучення. Але не просте, якщо ти все ще любиш. Розправити крила й злетіти в нове життя, чи пробачити й заплющити очі? Я не знаю, який вибір правильний…