«Світло, день якийсь жахливий!» — поскаржилася вона. — «Зранку встигла пролити каву на блузку. На нову, дуже дорогу!»
В її роздратуванні відчувалася щира розгубленість, і мені коштувало зусиль не усміхнутися. Доля інколи має неймовірно тонке почуття гумору. Особливо тоді, коли хтось зовсім трохи викручує кришку кавоварки в офісній кухні — рівно настільки, щоб під час першого незграбного руху вона розкрилася і окропила напоєм ідеальну блузку ідеальної коханки мого чоловіка.
— Та взагалі все йде шкереберть усі́їж тиждень! Вчора в сумці потік ручка — папери зіпсувала. А сьогодні прокинулася і побачила на обличчі прищі, ніби мені знову шістнадцять!»
— Ірі, тобі не здається, що це… ну, Тетяна Олександрівна могла дізнатися про вас із шефом?
— Ця курка? — пирхнула Ірина, і в її інтонації було стільки презирства, що в мене аж подих збився. — Світa, ну кинь. Вона думає лише про свої ковбаски. Вічно застрягла в цеху, вся в жиру та спеціях. Та вона й не помітить, якщо Геня прийде додому в жіночій сукні!