У 1965 році журналіст Хорст Крüгер відвідав Аушвіцький процес у Франкфурті, де судилися 22 колишніх охоронці таборів, винні в знищенні близько мільйона людей — людей похилого віку, жінок і дітей. Цей суд став приводом для Крüгера згадати своє дитинство й юність у 1930-х роках, коли набирав силу нацистський режим. Він виріс у тихому одноповерховому передмісті Берліна, де люди жили розміреним повсякденним життям, дотримувалися закону й вірили в Бога. Він був типовою дитиною добропорядних, неполітизованих німців, які ніколи не були нацистами — але без них нацисти не змогли б здійснити свої злочини. Поступово, крок за кроком, режим Гітлера знищує країну — і разом із нею сім’ю самого Крüгера. Спочатку виданий у 1966 році, «Зруйнований дім» — це дивовижне поєднання репортажу, есе й мемуарів: болісна, але водночас смілива спроба поставити питання про колективну травму, пам’ять і відповідальність. Майстерно написана й така, що принесла авторові літературну славу, книга показує «дух часу» й малює безсторонній портрет покоління в часи Третього рейху.