Різнокольорові педалі

Думки про цю жінку розривали мозок. Її було легше вбити, ніж підкорити; легше проклясти, ніж зрозуміти. Поглядаючи на господиню клубу «Різнокольорові педалі» Аріну Балованцеву, її особистий секретар Валера відчував: поруч із нею треба бути героєм — благородним, великодушним, мужнім. Або ж не бути ним зовсім — піти геть, зійти з орбіти Аріни. Але як піти, якщо навколо неї життя стає яскравим і осмисленим?! І як визнати, що ти, чоловік, не тільки не герой, а й програєш жінці за всіма показниками?! Заздрість. У душі Валери розросталася заздрість. Хотілося довести, що Балованцева не така вже й хороша, що її велич — лише піар-хід. І одного разу така можливість таки трапилася…