Пів року тому я була щаслива. Звичайна дівчина із звичайною долею — Наомі Керрадайн. Після цього сталося щось важливе.
Місяць тому я опинилася в психіатричній лікарні. Учора мене навідав Лахлан. Він поцілував мене й сказав, що я втрачаю розум. А за кілька годин потому я згадала Макса. Його голос звучав у моїй голові — він повторював, що я зовсім не божевільна, і мені потрібна допомога.
Кілька хвилин тому я вирішила втекти від реальності — лише б розгадати, що зі мною сталося в минулому. Я не хвора. Я знаю: мої нечіткі спогади — правда. І я знаю, як їх повернути.
Скажи, кохання моє… ти мені віриш?