У інтелігентському середовищі нерідко трапляються слабкі діти. Верочку виходжував зоряний консиліум ескулапів і аматорський колектив татуськів, матусь і бабусь. Дівчинка була оточена загальною увагою й турботою, але найбільше всіх любила бабусю, «маму Асю». Дитина розвивалася й росла, наївно вважаючи нормою двох мам на одну сім’ю. І хоч сама бабуся заперечувала таку картину світу, батьки в унісон стверджували її.
Одного разу Верочка таки одужала. На честь події влаштували святкову вечерю. Сп’янівши від успіху й коньяку, консиліум підніс на п’єдестал найдобросердечнішу бабусю за заслуги з догляду. Блискуча біологічна мама зблякла в тіні.
Відтоді ілюзія сімейної ідилії стала потроху обсипатися. Анісью Іванівну коротко й делікатно демонизували, додаючи в образ тихої слов’янки риси злого мавра…