Розбуджені герої

«Осінь вперто не хотіла вступати у свої права. Або, навпаки, літо не поспішало здаватись. На вулиці все ще світило сонце, а москвичі не поспішали вдягати куртки й діставати з антресолей осіннє взуття з парасолями. Начебто початок жовтня, а погода абсолютно липнева — спека, зелень навколо та дикою силою тягне геть із запорошеного міста до води, на шашлики.

Женьку Мезенцеву правда все ці погодні приємності сьогодні зовсім не тішили. Ранок ніяк не хотів ставати добрим: дівчина металася по чергуванню від сейфа до чайника й ніяк не могла зрозуміти, чого ж їй хочеться.

Учора ввечері вона вдвоє розсварилася з черговим молодиком і тепер розмірковувала на тему: “Куди поділися справжні мужики або хоча б принци на білому коні?” Не можна сказати, що в Женьки бракувало уваги чоловіків. Навпаки, струнка спортивна дівчина з рудим волоссям і величезними зеленими очима ще зі школи притягувала до себе практично всіх представників протилежної статі. Та от тільки притягнувшись, як правило, всі так само швидко відскакували від неї. Незалежно від ваги, віку й соціального статусу.

— Ти бомба з поламаним механізмом годинника, — заявив їй під час сварки один із її кавалерів. — Ніколи не знаєш, коли рвоне і на якій купині.

Женька не вписувалася в жодні стандарти дівчини, які чоловіки намагалися їй нав’язати. Вона не любила нічні клуби, не закочувала томно очі на виставках сучасного мистецтва й не намагалася захоплюватися крутизною чоловіка, який захоплюється байками чи зброєю. Навпаки — вона сама розбиралася у зброї анітрохи не гірше за цих “крутих” і досить впевнено керувала будь-яким транспортом, який здатен їхати. А одному мачо, який спробував назвати її “дикою кобилою” та притиснути силою, вона просто без зайвих слів зламала руку. А тоді томним голосом прошепотіла на вухо своєму шанувальнику, який скавчав від болю, що під час наступної зустрічі посадить його за спробу згвалтування. Або просто пристрелить при затриманні».