Специфіка літературного обдарування Ісаака Башевиса-Зінґера, перу якого належить значна кількість романів, із дивовижною повнотою проявляється й у його оповіданнях. Він писав їх протягом усього творчого життя, починаючи з 1923 року (тоді побачило світ його перше оповідання; авторові в той час було 21 рік). Виключення становив лише період з 1936 по 1943 роки, коли І. Башевис-Зінґер взагалі не займався художньою прозою.
Усі оповідання, як і загалом його твори, вперше з’являлися в газетах і журналах на їдиші: спочатку в Польщі, а потім у США або в Ізраїлі. Проза малих форм Башевиса-Зінґера торкається найрізноманітніших тем і дуже різниться за стилем. Більшість оповідань засновано на реальних подіях і відтворює звичаї та характери з життя східноєвропейських, переважно польських, євреїв до Катастрофи. Є оповідання, які сприймаються як міф або алегорія, є й такі, що нагадують легенди про кохання, а деякі описують надзвичайні й виняткові обставини. Дія окремих оповідань розгортається у Варшаві, серед єврейської богеми — письменників, журналістів, акторів, яких спокушають принади сучасної західної культури.
Але попри те, що місцем дії всіх його оповідань є або єврейське містечко, або відокремлені єврейські квартали великого міста, автора насамперед цікавлять не специфічно єврейські, а загальнолюдські проблеми. Вміло користуючись прийомами парадоксу й гротеску, Башевис-Зінґер викриває конфлікт між божественним, людським і сатанинським і дуже наполегливо намагається проникнути в таємниці природи речей і людини. Він не судить — ні виправдовує, ні звинувачує, і не пропонує готових рецептів.
«Світ повний загадок, — говориться в одному з його оповідань, — і, можливо, навіть Ілля-пророк не зможе відповісти на всі наші запитання, коли з’явиться до нас разом із Месією. Можливо, й сам Творець — і Творець, що на небесах, досі не розв’язав усіх таємниць світу, створеного Ним». Звертається автор до свого недавнього минулого чи до давньої історії свого народу — його образи й описи однаково переконливі та мають універсальне значення. Найбільше приваблює його те, що виходить за межі раціонального: він досліджує почуття, пристрасті, безумні та невротичні стани, які, на жаль, є долею людини будь-де й будь-коли. Нерідко темою його творів стає любовне потягування, що виникає між чоловіком і жінкою й, переважаючи всі інші імпульси, визначає вчинки людини.
Зміст:
- Тишевицька казка
- Гімпель-дурень
- Бендит і Дишка
- Цейтл і Рикл
- Таємниці каббали
- Йохід і Йохіда