Оповідання

Олександр Валентинович Вампілов (1937 — 1972) — російський радянський прозаїк.

Блискучий драматург, трагічно обірваний на земному шляху, Олександр Вампілов не видавався за життя. Твори письменника були опубліковані й отримали визнання лише посмертно. За своє недовге життя Вампілов випустив із-під пера п’єси — великі та такі, що складаються з одного акту, а також короткі прозові твори. Теми, підняті Олександром Валентиновичем, надихнули театральних і кінематографічних режисерів поставити їх на сцені. Вийшла навіть опера за п’єсою, автором якої був Олександр Вампілов.

У період 1968–1972 років з’являються найвідоміші п’єси: «Старший син», «Утиная полювання», «Минулого літа в Чулимську». Їх беруть ставити в провінційних театрах, але Москва й Ленінград для Вавилова закриті. Шкода, але цікавитися творчістю драматурга почали незадовго до його смерті, у 1972 році. Важко сказати, чому столичні театри звернули на нього увагу, але п’єси беруться ставити БДТ, театр Станіславського. Навіть «Ленфільм» укладає з Вавиловим договір на написання оригінального сценарію. На жаль, Олександр Вампілов не побачив у Москві блискучих постановок своїх п’єс: життя його трагічно обірвалося.

Віктор Володимирович Голявкін (1929 — 2001) — російський радянський письменник, художник.

Паралельно з живописними роботами Голявкін створює короткі оповідання. Неможливість публікації творів, які не вписувалися в офіційну естетику, призвела до того, що спочатку почали друкувати оповідання для дітей у журналах «Костёр» і «Мурзилка». У 1959 році, коли Голявкіну вже було тридцять років, вийшла перша книжка дитячих оповідань «Зошити під дощем». Дорослі оповідання вперше з’явилися в самвидаві в 1960 році в журналі Олександра Гінзбурга «Синтаксис»; публікація в офіційних виданнях відбулася значно пізніше. Деякі ранні оповідання друкувалися в 1999–2000 роках.

Особливістю оповідань письменника є їхня короткість у поєднанні з дотепним доброзичливим гумором. Це рідкісна риса в літературі — короткість. Такий місткий короткий стиль вимагає особливої письменницької майстерності, якою Голявкін володів, як ніхто інший. Герої його оповідань завжди хоч і смішні, але діяльні та чарівні. Довгі оповідання трапляються рідко. Серед найкоротших — такі оповідання, як «Рисунок», «Чотири кольори», «Друзі», «Хворі».