Оповідання

До цієї книги талановитого російського письменника, актора й сценариста Василя Макаровича Шукшина ввійшли такі оповідання: «Вічно незадоволений Яковлєв», «Горе», «Дружина чоловіка проводжала до Парижа», «Мікроскоп», «Міль пардон, мадам!», «Мужик Дерьябін», «На цвинтарі», «Неочікуваний постріл», «Петька Краснов розповідає», «Петя», «Лист», «Сни матері», «Степка», «Мій зять украв машину дров».

У оповіданнях Шукшина читач знаходить спорідненість із багатьма своїми думками. У них описуються повсякденні події. Такі історії могли трапитися майже з кожним. Але саме в цій буденності прихований глибочайший зміст. В. Шукшин уміє майстерно помічати окремі деталі, які для людини виявляються надзвичайно й надзвичайно важливими. Також автор доброзичливо посміюється над своїми героями, інколи роблячи їх смішними й нелепими. Проте його гумор теплий і людяний. Він не засуджує і не зневажає своїх героїв — навпаки, він щиро їх любить і всіляко про них дбає.

У творах Шукшина герої здаються живими й реальними. У читача виникає відчуття, ніби він особисто був знайомий із кимось із них. Автор дуже переконливо змальовує людські характери. Кожен із героїв оповідань Шукшина живе своїм, абсолютно особливим життям. Дуже часто людина виявляється цілком одинокою. І немає з ким поділитися своїм горем. Але інколи все ж таки людина знаходить для себе якийсь вихід. І читач, дізнаючись про це, радіє такому несподіваному порятунку. Наприклад, в оповіданні «Мікроскоп» головний герой намагається позбутися своєї духовної самотності дорогим і нелогічним придбанням. Він смішний і забавний, але спостерігаючи за його діями, читач переконується, що герой робить правильно.

По суті, зовсім неважливо, яким способом людина знаходить собі радість. Чи це буде купівля витончених чобітків для дружини, чи придбання непотрібного мікроскопа. І нехай збоку це видається смішним і дивним. Насправді під впливом таких ситуацій людина краще розуміє саму себе.

У багатьох своїх творах Шукшин, з теплою усмішкою спостерігаючи за героями, хоче розповісти про їхні пошуки краси, прекрасного, піднесеного. Це свого роду пошуки сенсу життя. Адже ж не тільки жевріти людині, потрібно дбати й про прагнення до високого, прекрасного. Не одразу вдається знайти ту ціль, до якої так прагнеш. Але коли це стається — змінюється на краще все життя.