Оповідання

Вільям Сомерсет Моем — англійський письменник, один із найуспішніших прозаїків 1930-х років, агент британської розвідки.

Моем народився в родині дипломата, рано осиротів, виховувався в сім’ї дядька-священника і в школі-інтернаті для хлопчиків «Кінгз Скул»; вивчав медицину, отримав диплом лікаря. Після успіху своєї першої книги, роману «Ліза з Ламбета» (1897), він вирішив залишити медицину й стати письменником. Цей період його життя побічно відображено в його романах «Тягар людських пристрастей» (1915) та «Пироги й пиво, або Скелет у шафі» (1930). Кілька романів, написаних слідом, не принесли грошей, і Моем звернувся до драматургії. Після гучного успіху комедії «Леді Фредерік» (1907) Моем став успішним автором. Відтоді він часто й багато подорожував світом, зокрема виконуючи завдання британської розвідки в 1916–1917 роках, побував і в Росії, про що розповів у збірці оповідань «Ешенден, або Британський агент» (1928). Того ж року він купив віллу на французькому Лазурному узбережжі й жив там постійно, крім періоду з жовтня 1940 по середину 1946 року. Урну з прахом Моема, згідно з його волею, поховано біля стіни бібліотеки школи «Кінгз Скул», створеної на його кошти й названої його ім’ям.

Вимоглива майстерність форми — міцно вибудуваний сюжет, суворий відбір матеріалу, ємність деталі, природний як подих діалог, віртуозне володіння смисловим і звуковим багатством рідної мови, вільно-розмовна і водночас стримана, невловимо скептична інтонація оповіді, ясний, економний, простий стиль — роблять Моема класиком оповідання ХХ століття. Різноманіття характерів, типів, положень, конфліктів, поєднання патології й норми, добра і зла, страшного й смішного, буденності й екзотики перетворюють його новелістичну спадщину (підготовлену ним у 1953 році повним зібранням оповідань, що включає 91 твір) на своєрідну «людську трагікомедію». Однак цей звід пом’якшений нескінченною терпимістю, мудрою іронією та принциповою небажаністю виступати в ролі судді свого ближнього. У Моема життя ніби саме розповідає про себе, саме себе судить і виносить моральний вирок, а автор — не більше ніж спостерігач і хронікер того, що зображено. ©

Зміст:
01. Сніданок (читає Олексій Шулін)
02. Луїза (читає Олександр Курицин)
03. Мейхью (читає Станіслав Федосов)
04. Поет (читає Олександр Курицин)
05. Сон (читає Дмитро Шиляєв)
06. У пошуках матеріалу (читає Станіслав Федосов)
07. Друзі пізнаються в біді (читає Іван Литвинов)
08. Цвіркун і мураха (читає Єгор Сєров)