Серед творів Аркадія Аверченка трапляються талановиті, гострі суспільно-соціальні твори, у яких зло висміює страхи обивателя, хабарництво чиновників, епідемію шпіономанії, літературну бездарність і її дешеві штампи. Мішенню його сатири стає також усе потворне, антиестетичне, «хворе» в житті й мистецтві. Аверченкові оповідання-анекдоти залишаються актуальними й у наш час — завдяки зверненню до «вічної» теми людських взаємин, жанровим трансформаціям комічного та невичерпній творчій фантазії російського «короля сміху».