Розповідь про один роман

«Нарешті роз’їхалися гості, слідом поїхав і чоловік; прислуга, змучена клопотами гомінких днів, ніби розтанула, і весь дім наче відступив у глиб парку, де тиша завжди трималася найміцніше, була особливо вагомою й владною та незмінно пробуджувала в душі жінки гостре бажання вслухатися в німецьку роботу уяви й пам’яті…»