Погладшала? Візьму другу!

— Знаєш, що найогидніше? Мені навіть дивитися на тебе гидко, не кажучи вже про щось більше. Я дав тобі шанс, казав, що тобі треба щось змінити. Але ти вирішила закрити очі на твою… потворність.

— Потворність?

— Так. Потворність. Ти стала жирною, не доглянутою й жалюгідною. І ти всерйоз думаєш, що я, нормальний чоловік, житиму з цим до кінця своїх днів? Мені потрібна нормальна дружина. Жінка, на яку хочеться дивитися. Жінка, яка надихає, а не викликає огиду.

— Ти… ти ж любив мене…

— Любив. Ту Хаджар, яку я взяв у дружини шість років тому. Але тієї Хаджар більше немає. Ти сама її знищила.
Так, за останні два роки я набрала 35 кілограмів. Але хіба жінка—мати його дітей—не заслуговує хоча б крихти поваги?
Тепер він одружився з іншою. А я лишилася з розбитим серцем, двома дітьми й самотністю, що накриває мене холодною хвилею.
Але знаєте що? Я ще жива. І я ще можу змінити своє життя. Не для нього. Для себе.