Райдужний поні для Сома

Я заплющую очі й уявляю замість цієї дівчини Радужку. Це вона розкриває губки й обережно торкається мене — сором’язливо, без перебільшення.

Головне — не відкривати очі. І не звертати уваги на дику біль у серці. І не думати, який я дурень, що сам руками все зруйнувала. Без жодної можливості відновити.

Тепер вона ходить повз і в упор мене не бачить… І жодного шансу на інше. Лише сни — знущальні, солодкі, райдужні.

Як покарання мені за слабкість і дебілізм. Ніколи не думала, що так буде зі мною. Але так є. І нічого не змінити — тому й боляче.