Не кожне слово на папері безневинне: любов до читання інколи заводить туди, куди вона й не збиралася ступати. Чи могла Кіра припустити, що в її руках не сувій із «правильним» контрольним завданням, а особистий виклик? Навряд. Та й пізно щось змінювати — звичний світ уже перевернувся, перетворившись на шлях, витканий із пам’яті й магії.
Викладачку філософії Кіру Анатоліївну Міріну більше нема — тепер вона Кірана але Мрайс. Попереду Ільреон, нові друзі й райдуга на зап’ясті як знак долі. А далі? Звісно ж — пригоди. Куди ж без них. І кохання теж: варто на нього чекати чи не варто, воно все одно прийде. Можливо, якщо не чекати — то навіть швидше.