Заради цього я вижив. Історія італійського свідка Голокосту

Пронизлива історія найвідомішого італійського в’язня Голокосту — про жахи Аушвіца, втрату всієї родини та поневіряння в пошуках нового життя.
1938 рік. Восьмирічний Самі Модіано з єврейської громади Родоса, окупованого військами Муссоліні, уперше дізнається, що він не такий, як інші: його виключають зі школи й більше не дозволяють учитися. Через кілька років острів переходить під контроль нацистів, і громаду депортують у Біркенау — найстрашніший освенцимський табір смерті. Дванадцятирічному хлопцеві доведеться пережити розлуку із сестрою й бачити повільне згасання батька. І самому виживати в нелюдських умовах…

Переживши «марш смерті» й утекти з табору, Самі опиняється на лінії фронту з радянською армією. А потім пішки добирається до Італії — тільки щоб усвідомити, що в нього більше немає дому: у концтаборному пеклі загинула майже вся єврейська громада Родоса… Після років мандрів і важкої праці він розуміє: єдиний спосіб примиритися зі своїм минулим — це пам’ятати. І говорити від імені тих, чиї голоси стихли навіки.

«Саме для цього потрібна моя книжка. Підтримувати пам’ять про тих, хто загинув у газових камерах і не витримав крижаних ночей в Аушвіці. Тепер я говорю за них». — «В цей день я ніби втратив невинність: зранку прокинувся ще дитиною, а спати ліг уже євреєм». Ось як Самі Модіано, який пережив Голокост, згадує той день, коли через расові закони його вигнали зі школи на Родосі. Це був тільки перший крок до жаху. Фактично Самі був одним із 2500 євреїв громади Родоса, депортованих у Біркенау. І одним із дуже небагатьох, хто вижив. «Чому я?» — він ставить це питання знову через сімдесят років. Єдина відповідь — щоб розповісти. Щоб не забути». — Corriere de la Sera