П’ятдесят років самотності

Прем’єра! До 115-річчя від дня народження.
Складно знайти в історії вітчизняного кінематографа ім’я, яке було б оточене такою кількістю оціночних штампів і водночас було б настільки недооціненим і позбавленим належної уваги. А тим часом за кордоном Сергій Ейзенштейн вважається найкращим режисером нашої країни, його ім’ям названо премії, про нього пишуть книги, знімають документальні й художні фільми. Його німа картина «Жовтень» надихнула Майкла Наймана на написання саундтреку до неї, а для режисера Френсіса Форда Копполи перегляд цієї стрічки визначив вибір професії. Перед Ейзенштейном схилялися і були особисто з ним знайомі Чаплін, Джойс, Піранделло, Брехт, Ейнштейн…
Автори програми спробували зібрати всі розрізнені й суперечливі матеріали, присвячені Сергію Ейзенштейну, поглянувши на його життя і творчість неупереджено, з нашого часу. В основу програми лягли листи й мемуари, спогади сучасників, звукові документи. З цих документів постає образ трагічно самотньої людини, як у творчості, так і в особистому житті. Це була велика самотність геніального художника і майстра, самотність режисера, який хотів знімати фільми про таких самих самотніх титанів, яким був він сам. Він мріяв про фільм про Москву крізь призму стихій, йому не дали доробити епічну стрічку про Мексику, він хотів робити фільми з поліфонічною структурою та кольоровою іконописною гамою. На жаль, це мало хто оцінив…