Шлях самця

Щоб читати Трахтенберга, треба бути цинічним і/або брудним естетом. Загалом це непогана проза й чесна автобіографія.
Мова автора, який запросто може «тарарахкотіти зі сцени без упину рівно чотири години», ллється легко, словниковий запас величезний, почуття гумору специфічне, але багатьом подобається. Те, що своєю книжкою він збирається вбити не одного зайця — ще раз усіх шокувати, здобути ще більше слави, гарненько заробити, — автор не приховує.
Показано весь шлях самця: від всепоглинаючого підліткового бажання зазирнути однокласницям під спідницю — до цинічних стосунків із повіями. Рясно присмачений «життєвими порадами» бувалого чоловіка на кшталт: «Самець, пам’ятай!..». Інколи стежити за його пригодами цікаво, часто — смішно, майже не нудно й не надто вже гидко. Було б неправдою сказати, що ти гортаєш це творіння гидливо зціпивши губи. Але й очі не горять. Просто розумна, освічена, начитана, вихована людина, яка перетворила себе на підприємливого шоумена, дуже талановито попоказувалась. І в показусі він знає толк.