Дмитро Данілов — драматург («Сьорожа дуже тупий»), прозаїк («Горизонтальне положення»), поет. Лауреат «Ясної Поляни» та «Московської Арт Премії» (роман «Саша, привіт!»), а також «Золотої Маски» (п’єса «Людина з Подільська»). «Порожні потяги 2022 року» — цикл есе про подорожі залізницею, у яких роздуми про російський повсякденний побут чергуються з портретами попутників і розповідями письменника про себе. Повільне роздивляння звичних речей у спробі побачити за ними щось більше — це і є квінтесенція стилю Данилова. «Дмитро Данилов справляє враження людини, яка щойно встала з дивана на короткий час, щоб якнайшвидше повернутися на нього назад. Одним словом, такий класичний Обломов… Тож коли з’ясувалося, що в нього незвичне хобі — подорожувати маленькими потягами безлюдними залізничними гілками — я не здивувався. Хтось називає це “медитативним туризмом”. Але коли цим займається письменник — трапляється коротке замикання і спалах». Павло Басинський «Добре було, коли більшість пасажирів розійшлася, коли були безіменні станції й безлюддя. Добре було, коли пасажирка навпроти раптом сказала “щасливої дороги”. Та й усе інше теж, якщо вдуматися, було добре».