Текст, що продовжує велику російську традицію роману, вважають класикою постмодерністської літератури.
Назви кожної частини та глави — відсилання в російській літературі: «Що робити?», «Батьки і діти», «Герой нашого часу» та ін.
Це багаторівневий інтертекстуальний роман, психологічний реалізм якого дає слухачам ключі для подальшої рефлексії та пошуку нових смислів в алюзіях на великі твори ХІХ–ХХ століть.
Андрій Бітов (1937–2018) — прозаїк, поет, сценарист і педагог, один із засновників постмодернізму. Автор книг «Улітаючий монахів», «Життя в вітряну погоду», «Людина в пейзажі» та ін.
«Пушкінський дім» Андрія Бітова називали класикою постмодернізму, першим російським філологічним романом, романом-музеєм, епохальним твором… Написаний у 1964 році як перший антипідручник із літератури, він довго «ходив у списках» і вперше був виданий у США в 1978-му. Відразу став культовою книгою покоління, перекладений багатьма мовами світу.
Головний герой роману, Лев Одоєвцев, спадковий філолог, спадкоємець славетної фамілії, мислить себе й оточення крізь призму російської класики. Але часи й звичаї дуже змінилися, і як жити в Петербурзі середини ХХ століття, Леву ніхто не пояснив, а тим часом сім’я, друзі, жінки вимагають від нього дій і рішень…
«І російська література, і Петербург (Ленінград), і Росія — усе це так чи інакше ПУШКІНСЬКИЙ ДІМ без його кучерявого мешканця» (Андрій Бітов).