Напевно, не існує жодної книги з історії декабризму, у якій не з’являлося б ім’я Пушкіна, і не знайдеться жодної книги про життя Олександра Сергійовича, де не згадувалися б декабристи. Є чимало досліджень на тему «Пушкін і декабристи», і одну з таких робіт, написану радянським письменником, літературознавцем і істориком Натаном Яковичем Ейдельманом, ми представляємо вашій увазі. Існує два типи істориків. Одні говорять про історію. Інші говорять з історією. Ейдельман говорив з історією так само вдало й відкрито, як розмовляв із друзями. Він належав до дослідників-собеседників, завдяки чому його праці користувалися неймовірною популярністю серед читачів.
У центрі цієї книги — історія взаємин першого поета Росії Олександра Сергійовича Пушкіна та перших революціонерів — декабристів. З декотрими з них — Пущиним і Кюхельбекером — автор «Євгенія Онєгіна» був пов’язаний дружніми узами з ліцейської юності; з іншими — Раевським і Орловим — він ділив роки заслання. І для всіх він був співцем свободи й «молодості бунтівної». Натан Ейдельман розповідає, як постійно перетиналися два світи — світ таємних товариств і світ Пушкіна, як із притягань і відштовхувань, близькості й розбіжностей народжувалися і велика поезія, і дивовижні долі.
У своїй праці «Пушкін і декабристи» Натан Ейдельман показав це «величезне, складне, суперечливе історичне єднання», «союз сперечальників, які не погоджуються в згоді, погоджуються в незгоді»…