Галина Щербакова написала історію тих, хто пристрасно, як притаманно тільки росіянам, прагнув у Москву, а потім отримував від неї хто ляпаси, хто дари, хто визнання, а хто й вигнання. У чомусь це доля самого автора та її покоління, чиї пошуки щастя часом були такими наївними й недалекоглядними.
Як завжди в романах Г. Щербакової, тут багато любові, бо — вважає авторка — без неї ми взагалі нічого не варті.