Вибачте, декане! Я не хотіла

Декан відібрав у мене мого фамільяра, заявивши, що він йому потрібніший. І мені нічого не лишалося, як погодитися на самого жахливого, шкідливого й злісного магічного звіра, якого лише можна уявити.

Це песць! А що декан? Ходить із зверхнім виглядом, ніби нічого не сталося. Нічого, скоро прилетить відплата. А я наївно закочу очі й скажу: «Простіть, декане! Я не хотіла…»