Володимир Познер написав книгу «Прощання з ілюзіями» двадцять один рік тому. Написав англійською. У США вона дванадцять тижнів трималася в списку бестселерів газети «Нью-Йорк Таймс». Познер вважав, що одразу перекладе свою книгу російською, але, як він говорив: «Занадто важко для мене далась—почекаю ще». Він чекав вісімнадцять років — переклад було завершено у 2008 році. Ще три роки він міркував над тим, як у рукописі відобразити ті роки, що минули. І лише тепер, на думку автора, настав час видати російський варіант книги «Прощання з ілюзіями».
Це не просто мемуари людини з дуже складною, але справді запаморочливою долею: Познер народився в Парижі, провів дитинство в Нью-Йорку і лише у 18 років уперше приїхав до Москви. Відчайдушно прагнучи стати росіянином, він і досі намагається розібратися, хто він і де його справжня Батьківщина.
Книга цікава тим, що Володимир Познер бачив багато найголовніших подій ХХ століття «з різних боків барикад» і вміє захопливо та дуже гостро про це розповісти. Та найголовніше — він намагається тверезо й неупереджено оцінити Росію, Америку та Європу. Познер знає зсередини наше й західне телебачення, політичні куліси та життя еліт. Уперше в російській літературі XXI століття автор наважується чесно поміркувати про питання національної самосвідомості, віросповідання, політики та особливостей російського менталітету. Ця книга, безумовно, змінить наше ставлення до мемуарів, адже до цього з такою відвертістю, іронією й глибиною ніхто не писав про своє життя, країну та нашу епоху. «Прощання з ілюзіями»… Під назвою книги можуть підписатися багато. А з тих, хто прочитає цю книгу, підпишуться всі.