Прощання з папером

«Прощання з папером» — це колаж спогадів, ностальгія за «гутенбергівським всесвітом» — за світом, де книжки не світяться, а шарудять і пахнуть друкарською фарбою, а замість СМС надсилають записки на клаптику паперу

Євген Гришковець розмірковує про сучасну епоху, коли папір дедалі частіше замінюють електронні носії. У всьому світі відбувається негласне прощання з папером, але в метушні життя ми цього навіть не усвідомлюємо. Тепер ніхто не пише одне одному ніжних довгих листів, тепер у редакціях видавництв і газет більше не чути стукоту друкарських машинок, а старі, потерті книжки дедалі частіше замінюють легкі електронні відповідники. Віддаючи папір забуттю, ми відмовляємося і від емоцій, які він дарує.

"Ми прощаємося не з папером, а зі способом життя. Назавжди", — нагадує Гришковець. Усім, звісно ж, відомо, що свої книжки (п’єси) він пише обов’язково від руки, гелевими ручками, а на комп’ютері друкує лише інколи, за потреби...