Головний герой твору — чабан Танабай. Він ніколи не обіймав «високих посад» і не прагнув їх; це справжній трудар. Вся важка й чесна життєва дорога Танабая проходить перед нами.
Він вірить у життя й любить його, любить людей і працю; він іде назустріч найскладнішим випробуванням, здобуває важкі перемоги. Й улюблений кінь Танабая — буланий інохідний Гульсари — теж сповнений «вогняного духу бігу», широка грудь якого «довірливо відкрита вільному степовому вітру».
Минулої осені Танабай приїхав у правління колгоспу, а бригадир сказав йому: «Підібрали ми тобі, аксакале, коня. Старуватий, правда, але для твоєї роботи згодиться». Побачив Танабай інохідця — і серце болісно стиснулося. «От і знову зустрілися, виходить», — сказав він старому, заїдженому, зовсім уже вщент коневі.
Перший раз він зустрів інохідця Гульсарі після війни. Після демобілізації Танабай працював у кузні, а потім Чоро, давній друг, умовив його їхати в гори табунщиком. Саме там він уперше побачив буланого, круглого, як м’яч «малюка», півторарічне лоша. Колишній табунщик Торогой сказав: «За такого в давні часи в бійках на скачках голови клали»…