Проклятий вовк

— Моє ім’я — Тейр, — я повільно простягнув руку. Вовчиця забилася в куток. Вона боялася.
— Де я? — тихо запитала вона.
— Тепер у безпеці.
— Не думаю. Вона дивилася на мене перелякано. В очах лише страх. Вимучена й знесилена. Вона не відчувала в мені вовка і не відчувала пари. Хотіла втекти, але я не дозволю. Не зможу відпустити.