«Договорю — і тоді поговоримо», — відрізав чоловік, підводячи риску.
«Поки ти договориш, мене вже не буде вдома». Вона мусить зважитися. Ради дітей. Ради Платона й Златона. «Я заберу синів і піду».
«Мій син залишиться зі мною».
Агаті коштувало неймовірних зусиль не виплеснути йому в лице все, що накопичилося.
«Взагалі-то їх двоє!»
«Златон мені не рідний». Усередині Агати щось обірвалося. Він справді це сказав? «Тож із ним роби як знаєш».
«Ти в своєму розумі?! Це обидва твої діти, і ти це прекрасно знаєш! Ти натякаєш, що я зраджувала?..»
«Я не натякаю — я повідомляю. Платон — мій. Спробуєш забрати його — пошкодуєш. А зі старшим роби як хочеш. Уйдеш — двері за собою зачини».