Я смикаю за ручку, але двері не піддаються.
Пробую знову й знову, доки за дверима не лунає голос доньки.
— Ніхто не вийде, — упевнено заявляє Аліса й навіть тупає ніжкою для більшої переконливості. — Ви повинні одружитися.
Я повертаюся до боса.
Він не виглядає ні злим, ні розгубленим. Навпаки — широко усміхається.
— Схоже, Руслана, діти вже все вирішили за нас. Вам лишається тільки погодитися.
***
Мому босу потрібна сім’я для вигідної угоди.
Мені — захист від колишнього чоловіка.
От тільки діти вже перетворили наш фіктивний шлюб на сімейний проєкт.