Вона сказала йому, що вагітна.
Він і оком не моргнув — запропонував гроші на аборт і все, що знадобиться.
Вона назвала його черствим чурбаном і звинуватила в тому, що йому ніхто не потрібен, бо серцю його вистачає енергії лише на програмний код. Вона скоцюрбилась, встала й пішла, але дверима не грюкнула — тихо зачинила.
Минуло п’ять років, а він усе ще чекає, що двері грюкнуть — голосно й чітко, як фінальна крапка. І жінка в нього є видна, і на роботу кличуть до Америки, але… неспокійно якось. Наче щось не так.
Та ще й ця реклама про черевики, від якої не спиться спокійно…
Отже, він вирішує знайти її й зачинити ту саму двері вже остаточно.