Ярослава живе в ізоляції старого будинку з батьком і матір’ю. Від дитинства її мучать хибні спогади. Ці спогади батько — лікар — пояснює шизофренією, а неможливість контактів із зовнішнім світом — супутніми захворюваннями імунної системи. Але що старшою стає дівчина, то неправдоподібнішими й тактовно небезпечнішими видаються пояснення батьків.