Привид, який боявся темряви

Буває, що людина випадково, не з власної волі, стає свідком надприродних явищ. Вона описує їх, дає їм імена, шукає прецеденти, намагається підібрати раціональне пояснення тому, що сталося, рідко замислюючись, як виглядає подія з того боку — з боку винуватця. Але якщо задуматися, чи справді мешканці нематеріального світу так далеко від наших звичних переживань? Чи справді призраки повною мірою протиставлені людським персонажам? А що як фантом теж відчуває сумніви, страх, жадобу нового, незвіданого й трепет перед тим, що чекає його наприкінці шляху? І чи може щось називатися дивом у тому місці, де фантасмагорія є звичайною рисою буття?