Пронизливий і парадоксальний, як сама дійсність, п’ятий роман ще не надто відомого в Росії письменника-емігранта. У 1930-ті літературні критики називали Гайто Газданова і Володимира Набокова «найперспективнішими письменниками молодого покоління». Повні небезпек і позбавлень роки життя автора, що більше схожі на боротьбу за подвійне (так ділїв сам Газданов) фізичне й духовне виживання, створили справжній феномен: гостро-іронічну і ніжно-ліричну прозу.