Одна з найскандальніших і найнеоднозначніших книг ХХ століття, вперше видана в 1967 році, за яку Вільям Стайрон отримав Пулітцерівську премію. Автор пропонує в своєму романі доволі несподівану, але від того не менш переконливу версію подій 1831 року.
Відчайдушне повстання рабів на чолі з невільником-проповідником Натам Тернером потрясло США своєю справді варварською жорстокістю: повстанці вбивали білих без розбору, не щадячи ні жінок, ні дітей. Приборкання заколоту було не менш жорстоким — «тих, хто приборкував», катували й страчували, не розрізняючи винних та невинних.
Та чи лише лють людей, загнаних до втрати інстинкту самозбереження, стояла за цим дивним повстанням, учасники якого вважали свого ватажка боговдохненним святим? Хто був насправді Нат Тернер? Як він жив, кого любив, що ненавидів і чого прагнув, піднімаючи людей на справу, заздалегідь приречену?