Притулянки

За вікном валив сніг великими пластівцями… Сад оголився… Дерева гнулися від вітру, розпростерши свої сухі мертві руки-суки. Жалібно каркаючи, розпластаними крилами носилися голодні ворони. Сутінки ховали всю непривабливу картину глибокої осені. А в залі горіли лампи, і на стінах знайомі портрети благодійників усміхалися привітно…