«Відьма?» — по-діловому перепитав зеленошкірий бугай, оцінювально пробігшись поглядом по моїй довгій строкатій спідниці та шовковій блузці. — «На шабаш?»
Мені й на думку не спадало назвати зустріч письменників шабашем. Але дівчата й справді інколи, жартома, величали себе відьмами. Схоже, саме з цього жарту виросло уявлення, яке розігрувалося просто в мене на очах.
«Ага», — невизначено вичавила я, вирішивши не дивуватися зайвий раз і не смикатися.
Ні, відьмою я себе не вважала, але й на поріг лізти зі своїми правилами в чужий монастир — тобто в трактир, який ніби як санаторій… — теж не збиралася. Тут недовго остаточно заплутатися.
Чи може біда обернутися удачею? У моєму випадку — цілком! Хоча й зворотний варіант ніхто не скасовував.
Поїхати у відпустку на зліт літераторів — і зрештою опинитися в іншому світі? Легко, вміємо, практикуємо! Тепер би тільки зрозуміти, як вибратися назад.