Привіт з того світу

— Та годі, я не про це. Ти, здається, детектив. А в мене… тобто в моєї сестрички отам недавно таке сталося… «Ну от, почався тиждень відпочинку в “Новій хвилі”, — подумала я. Із новою справою, мила Танюша, з новою таємницею. Думка пробігла мигцем, як рядок телетайпа: “Давай усе по порядку. Що у вас там сталося?” Костян струснув світло-русявою головою, і я подумала, що серйозне вираження обличчя — та, звісно, й не таке вже коротке стрижка “три дні з тюрьми” — якнайкраще підходили йому. От якби він завжди був такий: не ставив дурнуватих питань і без зайво наполегливого чоловічого начала.

— Ну так ось…

Не знаючи з чого почати, Костя допитливо глянув на мене, ніби намагаючись з’ясувати, чи зможу я впоратися з його доволі щекотним ділом. У руці в нього тліла запалена сигарета. Смачно затягнувшись, Костя почав свій збивчастий розповідь, помітно хвилюючись і нагадуючи ображену дитину, тільки дуже сильну й мужню.

— У мене є сестра Албена. Ну, взагалі-то її звати Алла, за чоловіком Семеновою, але для понту вона називає себе Альбеною. Два місяці тому Макс — тобто мій чоловік — зі своїм дружбаном поїхав на Волгу, порибалити. І не повернувся… Разом із своїм Арифом…