Злата— Хочеш, щоб я тебе відпустив? — холод небесних очей чоловіка гасить мій порив. — Але Ви ж самі сказали, що моєму вчинку є виправдання! — збивавшись, виривається в мене.
Злий рок позбавив Злату всього. Вона розучилася довіряти, боїться почуттів і не вірить чоловікам. Але обставини заганяють її в кут: щоб вижити, їй доводиться поставити підпис під завідомо невигідним договором із владним, самовпевненим майором.
***
Наташа— Хочеш, щоб я тебе відпустив? — темний погляд Амiра охолоджує мій запал.
— Але ти ж сам казав, що я тобі не справжня дружина! — ледве чутно шепочу. Дивлюся на «чоловіка»… і завмираю.
— Ти все зрозуміла не так! Це було до того, як…
Підступна спадщина відібрала в Наташі право вирішувати за себе. Випадкова зустріч із Аміром повертає їй віру й дарує надію — колись повернутися. Тільки шлях додому виявляється надто довгим… довжиною в ціле життя.