Прикинься моїм хлопцем

— Будь ласка, будь ласка! Підграйте мені! Зробіть вигляд, що ви мій хлопець.

Я підняла заплакані очі й благально глянула на незнайомця, в якого випадково врізалася. А він… нахилився й поцілував мене в щоку!

— У вас щось сталося? Чому ви плачете? — запитав він, вмикаючись у гру й дивлячись кудись поверх моєї голови.

Звісно, я здогадувалася, що там стояли мої однокласниці, які секундою раніше ще гналися за мною…

***

Наша зустріч була чистісіньким випадком. Я вважала його своїм захистом і опорою. Він здавався мені тим самим героєм із казок. Таємничим і загадковим — а значить, ще більш привабливим. І в якийсь момент я зрозуміла, що не можу уявити життя без нього.

Однак я глупо помилялася щодо нього. Моя казка розбилася об жорстоку реальність.