«Я пропоную угоду. Хочеш підсобити вій лові твого грабіжника? У мене міцні зв’язки в місцевій поліції. Помстишся мерзотникові. А натомість просто прикинься моєю нареченою на пару днів». Я повільно кліпаю очима. «Адже я, мабуть, почула не те, так?» — «Що?» — «Це важливо для мого бізнесу. Ти мене знаєш, я знаю тебе. Нам не складе труднощів переконливо зіграти пару закоханих». — «З чого ти взяв, що я пам’ятаю ті почуття, які нас колись пов’язували?» У погляді Марка спалахує знайома вперта іскра. Він робить повільний крок у мій бік. — «Ну, якщо ти забула, я можу нагадати… Замість подарунка під ялинкою знайшла чоловіка з коханницею? Не біда! Відлупцюй зрадника палицею з ковбаси й бери квиток у рідне місто. В аеропорту обчистили до нитки? Не страшно! Люкс уже оплачено. А в сусідному люксі твій колишній?.. Оце вже проблема…»