Зрада близьких ранить найбільше. Довіра — річ тендітна, і розбити її дуже легко. А от потім склеїти — набагато складніше.
Я пережила зраду матері й нареченого, приборкала дар, що прокинувся, — Вогняної відьми — і обрала шлях слідчої, а не гарненької ляльки-манекена з багатим приданим. Я навіть переїхала подалі від рідного міста, назавжди обриваючи всі зв’язки з минулим, і почала життя з нуля. І все б нічого, якби в ньому раптом не з’явився настирливий тип, із яким, на жаль, довелося працювати. До того ж несподівано розслідування незвичної смерті в горах обросло такими подробицями, що вже не до власних проблем із напарником. І чого я точно не чекала — то це скелетів у власній шафі, пов’язаних із моїм походженням.
Загалом, відпустка вдалася на всі сто…