Куди б не закидала тебе доля, як би важко не довелося, ти не маєш права відступати від мети й зраджувати себе. Лише випивши до дна свою чашу й пізнавши все, що випало на твою долю, ти зможеш сказати собі: «Я щось зрозумів у цьому житті...». Піснею про це у МХАТі завершується спектакль «Принц і жебрак» лауреата Ленінської премії Сергія Михалкова — давня вистава для дорослих і дітей із музикою та танцями за мотивами Марка Твена, сценічною редакцією, інтермедією та текстами пісень Лесі Танюк, яка здійснила постановку цього спектаклю. У п’єсі є колорит видовища, розіграного акторами старої бродячої лондонської трупи епохи Єлизавети. Оформив її художник Борис Мессерер, музику написав композитор Михайло Болотін. Пісням властиві озорна стрімкість ритму, хитромудре аранжування; композитор прекрасно знає і мелос епохи, у якій відбувається умовний «Принц і жебрак», і сучасну музичну фактуру. Так, у спектаклі використано звучання старовинних англійських народних інструментів — ріжків, бубончиків, волинок, специфічних ударних та ін.