Жменя пилу

Артур Івлін Сент-Джон Во (1903–1966) — видатний британський письменник, романіст, журналіст, есеїст, біограф, критик, один із найтонших стилістів англійської прози ХХ століття; визнаний майстер чорного гумору й дотепної, отруйної сатири (нерідко пронизаних, втім, прихованим ліризмом та сповідальністю, за якими відчуваються ностальгійне почуття й автобіографічність сюжету). Він створює гротескно-смішні фантазії, де химерно переломлюються побутові уклади, психологічні типи, станові упередження, соціальні вади й ідеологічні парадокси Британської імперії, що невпинно відходить у минуле.

У книзі представлено один із найвідоміших романів Івліна Во — «Жменя праху» (1934). Романтична інтрижка зі світським байдикуватим Джоном Бивером, яку з нудьги затіяла леді Бренда Ласт, невдовзі перетворюється на безрозсудну пристрасть, що призводить до драматичних наслідків: її чоловік Тоні — наївний ідеаліст та романтик, який сховався від міського метушіння в ідилічному маєтку Хеттон і уявляв себе середньовічним лендлордом — зіткнувшись із зрадою, раптом виявляє, що його гармонійний і раціонально влаштований світ перетворився на «жменю праху». Втративши любов і душевну рівновагу, з труднощами переживши випадкову загибель сина та втомившись від розлучного процесу, що зайшов у глухий кут, він вирушає з науковою експедицією в Бразилію на пошуки загубленого Міста — де опиняється в ще сумнішому, хоча й трагікомічному становищі…