— Стій, де стоїш!
Настя підняла дідову гвинтівку й повела стволом у бік Дениса.
— Ти зовсім здуріла! Забери гвинтівку — це тобі не жарт!
Не обережничая, Денис рішуче зробив крок вперед.
— Які жарти, дорога, — холоднокровно відповіла Настя, і перед начищеним взуттям колишнього чоловіка здійнявся фонтанчик пилу.
— Настя, не дурій! — Денис здригнувся назад, але лишився на місці.
— Давай спокійно поговоримо! Навіщо доводити до абсурду?!
— Ось і я так думаю: навіщо? Заяву на розлучення я подала, на твої бабки не претендую — моїх вистачить. Забирайся й щоб я тебе більше тут не бачила! Пристрілю без жалю, відсиджу, і ще буду рада, що позбулася тебе, — жорстко відповіла Настя.
— Ну ти зовсім уже! Між іншим, Тимофей і мій син теж!
— За паперами, а по життю в тебе діти від Людмили. Ось їх і виховуй.
У книзі використано музичні вставки: https://zvukogram.com/zvuk/34848/