– Ти мені зраджуєш?
– Тут, гадаю, й так усе зрозуміло, – чоловік без особливого сорому підтягнув ковдру, прикриваючи жінку поруч із собою… мою найкращу подругу Анжелу.
Я завмерла, дивлячись на них, не в змозі прийняти те, що відбувається. Очі палило слізьми.
Я любила його по-справжньому. Вірила, що він колись любив мене… Тоді чому це сталося?
– Я йду, – вичавила я, намагаючись не зірватися на плач.
Миша невдоволено посміхнувся і холодно кинув:
– Тільки без вистав. Не принижуйся.
– Я подам на розлучення, – сказала я і вийшла з спальні.
І почула позаду рівне, впевнене:
– Розлучення не буде, кохана.
Містить ненормативну лексику.