— Спаси мого друга, жінко.
— Про що ви?!
— Я думала, що сильніше ненавидіти цього пихатого павича вже неможливо!
Володар невдоволено смикнув плечима.
— Він інкуб. Йому потрібна жінка. Мені що — розжовувати тобі кожну дрібницю?
— Дрібницю? У вас що, немає більше жінок?!
— Йому потрібна дівственниця, — прори відкунув Володар. — А в мене немає часу на пошуки й умовляння. А ти маєш мені, жінко. Свою першу ніч.
Коли на моє весілля прибув сам Володар і заявив про право першої ночі, я зненавиділа його всім серцем. Тоді я й подумати не могла, що він повіз мене не для себе. Допоможи моєму другу й іди, сказав він. Та тільки потім ніде мене не відпустив…