«Нашa вулиця — Мало-Суетинська — круто спускалася з гори до річки по обидва боки ярa-спуску, вимощеного, ніби на глузування, нерівно, великим булыжником. По схилах яру густо заростало лопухами, полином, кінським щавлем; у гущі пилюгуватої бур’ян-зарості, серед зношених опор, черепків посуду й битого скла сумно ховалися сині квіти повійки, рожеві китички конюшини, золоті зірки жовтицю й пухнастий кульбаба…»