Пізня дитина

Розповідь ведеться від імені хлопчика Льоні — пізньої дитини. Щаслива сім’я, де другу дитину чекали 16 років. «Ранні діти з’являються швидко, самі собою, як позначки в щоденнику, якщо ти пішов у школу». Людмила (старша сестра Льоні-архітектора) вирушила з нареченим (Іваном) у відрядження на пів року, а з батьком — цим невтомним веселуном, балагуром — трапився інфаркт. Іван поїхав один, і сталося те, що й мало статися з молодими людьми в розлуці. Він повернувся майже одруженим.