Про свою книгу «Пойюче серце. Книга тихих споглядань» (1947) великий російський мислитель, правознавець і державознавець, публіцист і літературний критик Іван Олександрович Ільїн писав: «Вона присвячена не богослов’ю, а тихому філософському богопохвалянню… Я намагаюся виткати тканину нової філософії, наскрізь християнської за духом і стилем, але цілком вільної від псевдофілософського «богословствування» на кшталт Бердяєва-Булгакова-Карсавіна та інших дилетантствуючих єресіархів… Це філософія проста, тиха… народжена головним органом Православного Християнства — серцем, що споглядає». «Є лише одне істинне “щастя” на землі — спів людського серця. Якщо воно співає, то людині майже все; майже — бо їй ще лишається подбати, щоб серце її не розчарувалося в улюбленому предметі й не змовкло…»
У цьому виданні містяться три найбільш значущі праці відомого філософа й політичного мислителя російського зарубіжжя І.А. Ільїна (1883–1954), які дають цілісне уявлення про його філософські, етичні та політичні погляди.